Голоси фронтиру

Війна стирає відчуття часу. Життя перетворюється на застиглумить. А думки повільно розчиняються у темному лісі серед тіней і примарнихспогадів, поки доля вже готує новий наказ. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Суспільне Культура.

На Новий рік завжди хочеться гірлянд й просеко. Але який уцьому сенс, що святкувати, коли над містом замість феєрверків працює ППО? Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Суспільне Культура.

Іноді війна звучить не вибухами, а безсонням, буржуйкою таглухим очікуванням тривог. І намаганням утримати рівновагу між провиною,буденністю служби й крихким теплом бушлата, що гріє тіло, але не здатен зігрітидушу. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Сус...

Коли війна вимикає чутливість і залишає лише інстинктвиживання, музика повертає право бути людиною. Стає мітриловою ниткою, щозшиває потрощену реальність і допомагає пережити ще один день. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Суспільне Культура.

У поліський лісах, серед слідів окупації і розбризканихспогадів щасливого життя, рятує музика. Знайомі голоси стають приватнимпростором, у якому легше пережити хаос і примиритись з досвідом, який нехотілось повторювати. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті ві...

Коли ранки починаються з прильотів ракет, наневисть стаєбуденністю. Між ніжністю до своїх і люттю до ворога народжується страшнаформула виживання. І так чи інакше, а доведеться її використовувати. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Суспільне Культура.

Під звуки сирен страх війни повільно заповзає в тіло істискає груди. А зранку, крізь туман ступору і паніки, світ оживає новимиформами буденності: порожні траси, військкомат і люди, з якими доводитьсяшукати спільну мову у зламаній реальності. Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповерненн...

Місто живе. Кипить життям і повільно готується довесни. От тільки в повітрі тихо осідає відчуття неминучого апокаліпсису — тіньвійни, що вже окреслює свою небажану присутність.   Слухайте особисті тексти від Артема Чеха, фіналіста преміїімені Юрія Шевельова 2025 та володаря спецвідзнаки Радіо Культура, про життяпісля точки неповернення — щодня у подкасті від Суспільне Культура.

Чому Бог, в якого віримо не зупинив у секунду російсько-українську війну? І що запитає український доброволець у Бога, в якого вірить в радіоесеї «Господь окопний» письменника, молодшого сержанта ЗСУ Артура Дроня «Героїв не міняють».

Про темний вирій епохи, про те чи багато в житті залежить від круто зіграної фуги Баха. І про те чи кожен метелик помахом крил переписує історію в радіо есеї «Герої без броні» поетеси, музикантки, бойової медикині, молодшої сержантки ЗСУ Єлизавети Жарікової.

Чому у військових є відчуття, що «завтра» не існує в радіо есеї «Аби це «завтра» було» письменника, сценариста, молодшого сержанта ЗСУ Павла Паштета Белянського.

Як це відповідати на питання “Що ти забула на  війні, дівчино” в радіо есеї  поетеси, музикантки, бойової медикині, молодшої сержантки ЗСУ Єлизавети Жарікової.

Як музикант з гітарою перетворився на солдата з гітарою в радіо есеї «Солдат з гітарою» фронтмена гурту «НУМЕР 482», військовослужбовця підрозділу «Культурний десант» Віталія Кириченка.

Прощатися з Кримом в квітні 2014 року, прощатися на мисі Тарханкут. Там, де степ, скелі та море. Стояти над прірвою і вдихати повітря водночас солоне і гірке. Вдихати море і полин. І боротися щоби знову повернутися на мис Тарханкут. В радіо есеї «Скеля на Тарканхуті» полковника ЗСУ, учасника боїв за Донецький аеропорт, Авдіївку, Піски, Харків Бориса Рябухи.

Чому в рюкзаку людини , яка живе в тиловому місті має бути турнікет? Чому це має бути звичкою? Чому навіть цивільні мають бути ефективними бійцями? Чому мир в усіх наших містах завжди і скрізь кришталевий? В радіосеїй  “Так близько від війни”  письменника, сценариста, молодшого сержанта ЗСУ Павла Паштета Белянського.

Кохання - це місто, з якого повільно витікає життя. Але кохання - це і птахи, які народилися в цьому місті з надією на політ і небо. А ще кохання - це бойовий наказ боронити це місто. Про любов і Бахмут в радіо есеї «Три кохання» сержантки ЗСУ, інструкторки з військового лідерства Оксани Пономарьової.

Герої не втомлюються, не жаліються, не падають духом, не втрачають здоров’я, не потребують заміни. А якщо вірити тому, що кричать на прощаннях із загиблими, то герої навіть не вмирають. Про гостре відчуття несправедливої незамінності та тяжкої відповідальності в радіо есеї письменника, молодшого сержанта ЗСУ Артура Дроня «Героїв не міняють».

Відстань від бойових позицій у Бахмуті, які безжально криє ворог, до верхівки Монтанья Роха на Канарських островах, можна виміряти спогадами. І диханням. Техніка стабілізації, повернення контролю над тілом після гучного прильоту. Вдих-видих, перед тим, як вийти зі свого укриття на лінію бойового зіткнення. Вдих-видих, як колись, під час великого шторму.