Слова на вітер.

Контроль — поняття, яке увиразнюється своїм браком або неможливістю. Чи тотожний він відповідальності? До якої межі людина може мати його? Про відчуття контролю — над собою та тим, що оточує, — поговорили Катя, Софія та Соня. За основу взяли поезії Ігоря Римарука, Грицька Чубая та Віктора Неборака.

З такої нагоди ми підготували особливий випуск — про те, що стоїть у центрі проєкту. Про насолоду.  Насолода, звісно, не єдине відчуття, яке кожен і кожна з команди пов’язує з роботою над подкастом. Важливі речі завжди зводять до замішання: і ми теж проходимо трансформації — вони бувають складними, деколи болісними. Тож у цей день нагадуємо собі й вам, що іноді, аби відчути насолоду — її потрібно...

Щоб витворити власний простір, нам завжди доводиться зрушити вже наявний - чи коли йдеться про мистецтво, чи про соціальну модель, чи про спосіб любити, бо відсутність прокресленого русла це загубленість, але і свобода. Водночас якби нас не навчили, що значить «правда», ми б не вміли відрізнити її від брехні. Якби не сказали, що таке «любов», не вміли би її розгледіти. А хіба правда і любов – не ч...

Кожна з нас має сильне відчуття сенсу в собі й у тому, чим ми займаємося. Кожна з нас боїться, що це воно розхитається. У цьому випуску ми продовжуємо досліджувати наші почуття й реакції — а тому просимо вас сприймати все, про що ми говоримо, виключно як наш досвід, який ми хочемо озвучити. Постійна небезпека — вона руйнує відчуття сенсу чи навпаки викристалізовує його? Сенс і його зміна — як став...

Ми всі боїмося не встигнути. Боїмося, що не маємо часу. Боїмося за постійним бігом пропустити щось важливе. Хто скаже як правильно розставити акценти? Страх не встигнути — екзистенційний. Він точно поглиблений великою війною. Він точно породжений не лише нею. А втім, що потрібно встигнути зробити? Чи можливий спокій — і чи ми його хочемо? Про це говорять Настя, Даша, Вадим та Катя.

Чи можна запамʼятати людину такою, як вона була насправді? Ні, бо лишається тільки найважливіше. Однак найважливіше – для кого? Хто має право скласти образ людини? Про кодування й розкодовування памʼяти говорять Ліза, Даша, Маруся та Софія. Цей випуск також про те, як ми повинні запамʼятати час, у який живемо, і передати цей код наступникам. Тема невичерпна і болісна. Підступатися до неї було бояз...

Чи можна втекти від реальности? І, якщо спробувати втекти від неї, то чи вийде не втратити зв’язок повністю? Тема нового випуску — ескапізм. Про те, яким він буває, навіщо до нього звертаються і чи є тут подвійне дно, говорять Соня, Настя, Вадим та Настя.

Лірична героїня в поезії — яка вона? Чи завжди вона однакова? Ну це вже просте питання: звісно, що ні. Над пошуком спільних та відмінних патернів замислилися цього разу Соня, Настя, Ліза та Настя. Говоримо про зображення жінок у поезії, написаній жінками. Звучать твори Оксани Забужко, Галини Крук та Катерини Міхаліциної.

Тяглість — явище, яке в нас відібрали. Явище, яке тепер ми відновлюємо на рівнях власного життя та колективному. Що є ця тяглість? Чому вона така нагальна? Про це говорять Софія, Даша, Маруся та Вадим. Звучать поезії Оксани Забужко, Ігоря Римарука та Михайля Семенка.

Причетність — чи можемо ми її уникнути? Чи відповідальна людина за вчинки, яких вона не здійснила? І як бути з постійним страхом зрозуміти, що ти причетний не до того? Відповіді спробували знайти Маруся, Настя, Катя та Ліза.

Дитинство — штука, з якою зіткнулися всі. І часто нам легше говорити про приємні його частини, а негативні — витісняти. Про таку дивну, але обовʼязкову частину життя сьогодні говоритимуть Настя, Софія, Настя й Соня.

Депресивний митець — усім же відомий цей архетип? Сьогодні Аня, Вадим, Катя та Ліза розбиратимуться, чи дійсно біль є невід’ємним складником творчості.

Простір — що воно таке? Де він є і що відбувається, коли його бракує? У цьому випуску зачитуємося віршами про нього. І звісно, невідʼємний для нас простір — Київ. Про нього теж сьогодні говоримо багато.

Що для вас цілісність? Кордони, вміння бути наодинці з собою чи, зрештою, бажання забратися геть від людства й нікого не бачити? Читаємо поезію і намагаємося дійти спільності хоча би в чомусь.

Ми – подкаст Слова на вітер, вітаємо вас у нашому колі! Тут не буде авторитетної догматичності, швидше побутове філософування і трохи здорової самоіронії. Ми не розказуємо, який світ. Ми запитуємо: слухай, а який він? Шукаємо, найбільше – в поезії. А за амбіцію маємо – пустити цей пошук за вітром до вас, підштовхнути до нових (а може, повернути до забутих питань).